Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року Справа № 922/3602/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову та на рішенняХарківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року господарського суду Харківської області від 07.11.2013 рокуу справі господарського судуХарківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПервомайського комунального підприємства "Тепломережі"простягнення 469 620,67 грн.в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Станішевський І.С.;- відповідача:не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" (далі - ПКП "Тепломережі") про стягнення 199886,41 грн. - пені, 214300,02 грн. - штрафу, 10529,83 грн. - інфляційних втрат та 44904,40 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу за договором про закупівлю природного газу №117-БО від 23.01.2012 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.11.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 39977,28 грн. - пені, 42860,01 грн. - 7% штрафу, 44904,40 грн. - 3% річних та 9181,83 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 159909,13 грн., 171400,01 грн. - 7% штрафу та 10529,83 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року рішення місцевого господарського суду від 07.11.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2013 року скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 159909,13 грн. та 7% штрафу в сумі 171440,02 грн. і прийняти нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23.01.2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПКП "Тепломережі" (покупець) був укладений договір № 117-БО про закупівлю природного газу, відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб"єктів господарювання.

Згідно з п.4.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.3 договору, у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу у січні - квітні 2012 року природний газ в обсязі 1335,281 тис. куб. м на загальну суму 5268885,30 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Проте, відповідач, в порушення приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України оплатив вартість отриманого природного газу із порушенням строків, обумовлених п.4.1 договору.

У зв'язку із несвоєчасною оплатою, позивач на підставі ст. 549 ЦК України та п.7.3 договору нарахував відповідачу 199886,41 грн. - пені та 214300,02 грн. - 7% штрафу, які суди попередніх інстанцій задовольнили частково, зменшивши їх розмір на 80% та стягнувши пеню в сумі 39977,28 грн. і 7% штрафу в сумі 42860,01 грн.

Касаційна скарга стосується лише правомірності зменшення судами попередніх інстанції розміру пені та штрафу, згідно із ст.83 ГПК України. При цьому, скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основною причиною несвоєчасної оплати за отриманий природний газ по договору є відсутність субвенцій з Державного бюджету України на погашення заборгованості щодо різниці в тарифах, несвоєчасна оплата населенням вартості спожитої теплової енергії, визнання Кабінетом Міністрів України Первомайського району Харківської області депресивним районом із дуже низькими доходами населення та високим рівнем безробіття.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що сплата, в даному випадку, пені та штрафу у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, бюджетних установ та інших суб'єктів господарювання, то колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо зменшення розміру пені та штрафу на 80%.

Доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню за порушення строків оплати за природний газ є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги колегією суддів, оскільки судами, при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2013 року у справі №922/3602/13 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді Н.М.Нєсвєтова

В.І.Студенець